Взаємозв’язок когнітивних якостей і інтелекту у студентів-юристів

Abstract

У статті, за результатами дослідження студентів-юристів, звертається увага на структуру інтелектуальних здібностей на етапі навчання у вищому навчальному закладі. Наголошується, що показники інтелектуальних здібностей і когнітивно-стильових відмінностей цих молодих людей мають сталий характер. Реальні інтелектуальні можливості індивіда залежать не тільки від рівня психометричного інтелекту, а й особливостей прояву стильових характеристик інтелектуальної діяльності. На підставі вищезазначеного вивчення когнітивно-стильових якостей інтелекту набуває особливої актуальності. Метою дослідження є вивчення когнітивних стилів «рефлективність – імпульсивність», «ригідність – гнучкість пізнавального контролю», «полезалежність – поленезалежність» студентів-юристів. Для діагностики продуктивних якостей інтелекту було використано дорослий варіант методики Д. Векслера. Визначення рівня сформованості метакогнітивних здібностей здійснювалося за допомогою методики швидкісної диференціації сигналів та кількості помилок, зроблених при цьому. Враховувався середній час виконання всіх чотирьох завдань на класифікацію, методика Дж. Кагана «Порівняння схожих малюнків» – для дослідження когнітивного стилю «імпульсивність – рефлективність», методика Дж. Струпа «Словесно-кольорова інтерференція» – для когнітивного стилю «ригідність – гнучкість пізнавального контролю». Результати дослідження свідчать, що сенсорне виконання тісно пов’язане з індивідуально-типологічними особливостями людини. Можна також припустити, що стильові відмінності залежать від ступеня сформованості мимовільного інтелектуального контролю, який є одним з компонентів метакогнітивного досвіду і за допомогою якого здійснюється регуляція процесу переробки інформації. Результати вивчення когнітивно-стильової поведінки студентів з різним рівнем психометричного інтелекту дозволяють підтвердити гіпотезу про функціональну єдність продуктивних і стильових якостей. Специфічний прояв стильових особливостей може як знижувати, так і підвищувати інтелектуальну продуктивність та розвиток інтелектуальних можливостей особистості. Особливості когнітивно-стильової поведінки можуть виступати як інтелектуальні ресурси, використовуючи які суб’єкт має можливість компенсувати недостатній рівень розвитку інтелектуальних здібностей. Це засвідчують результати тестування частини студентів-юристів, які мали невисокі показники загального інтелекту. Цей факт дозволяє зробити припущення про те, що люди з різним рівнем інтелекту відрізняються за основними стильовими особливостями інтелектуального ресурсу, і стильові показники можна розглядати як індикатори інтелектуальної зрілості індивіда.