Розробка рецептури емульсійного косметичного продукту на основі колоїдних закономірностей

Abstract

Актуальність теми дослідження. Синтез нових емульсійних косметичних продуктів із заданими споживчими характеристиками залежить від колоїдно-хімічних властивостей як вихідних компонентів, так і готової продукції. При цьому особлива увага приділяється проблемам стійкості косметичних емульсій та підбору ефективного емульгатора. Тому розробка науково обґрунтованого підходу до створення нових рецептур вимагає знань про колоїднохімічні властивості як вихідних компонентів, так і кінцевих косметичних емульсій. Постановка проблеми. Практика свідчить, що як стабілізатори косметичних емульсій найчастіше використовуються поверхнево-активні речовини та їх суміші, що дозволяє одержувати готові композиції із заданими властивостями. При цьому рецептури емульсійних косметичних засобів базуються на численних експериментальних даних, що значно ускладнює та здорожує випуск косметичної продукції. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Встановлення основних колоїдно-хімічних закономірностей синтезу косметичних емульсій та виявленні взаємозв’язку між колоїдно-хімічними властивостями вихідних компонентів і характеристиками кінцевої композиції. Постановка завдання. Підбір стабілізатора, що складається із суміші поверхнево-активних речовин; визначення основних колоїдно-хімічні властивостей поверхнево-активних речовин і їх сумішей, а також поведінки індивідуальних поверхнево-активних речовин і їх сумішей на межі поділу фаз рідина – рідина. Виклад основного матеріалу. З використанням даних поверхневого натягу на межі поділу фаз масло-вода обрано масляну фазу. За методом ваги-об’єму краплі визначено дані оптимального співвідношення стабілізаторів емульсії. Отримані емульсії досліджувались на колоїдну стабільність. Висновки відповідно до статті. Відпрацьована методика отримання прямої емульсії, що стабілізована сумішшю поверхнево-активних речовин. Визначено значення параметрів адсорбційних шарів водорозчинних поверхнево-активних речовин на межі поділу фаз розчин-масло. Встановлена оптимальна концентрація суміші поверхнево-активних речовин, що дозволяє досягати максимальний стабілізуючий ефект. Визначено, що для отримання емульсій, стійких протягом декількох місяців, потрібно введення додаткового структуроутворювача, що буде темою наших подальших досліджень.