Потенціал забезпечення ефективного просторового економічного співробітництва в умовах децентралізації

Abstract

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо забезпечення ефективного просторового співробітництва, обґрунтування методологічних засад та практичних рекомендацій щодо прискорення цих процесів через потенціал забезпечення регіонального розвитку. Узагальнення теоретичних підходів до трактування окремих понять й категорій розвитку продуктивних сил і регіональної економіки дало можливість поглибити понятійно-категоріальний апарат через уточнення сутності понять: «регіон» розглядається як автономна система, яка потребує зміни економічних, правових, організаційних методів управління його розвитком; «потенціал» - внутрішню властивість будь-якого носія проявляти себе відносно зовнішнього середовища й внутрішньої структури, незалежно від рівня поінформованості суб’єкта оцінки й діагностики щодо масштабів і всієї різноманітності проявів зазначеної властивості; «потенціал просторового економічного співробітництва» – властивість регіонів проявляти себе відносно зовнішнього середовища, елементом якого він є сам, та власної внутрішньої структури у прямих та зворотних зв’язках із світовою системою виробництва і товарногрошового обмін; «регіональний розвиток» – процес нагромадження закономірних позитивних змін, які призводять до загального соціально-економічного розвитку регіонів та сприяють підвищенню рівня життя населення в довгостроковій перспективі. Обґрунтовано, що для виокремлення економічного простору можливо застосування ряду ознак, таких як концентрація, інтеграція і конвергенція господарських зв'язків, а для неоднорідності регіонального економічного простору – диференціація, дезінтеграція і дивергенція господарських зв'язків, що виникають і зберігаються між окремими елементами продуктивних сил. Для аналізу просторового економічного простору використовується кількісна та якісна визначеність простору. На основі виокремлення досвіду європейських країн в питаннях просторового розвитку регіонів, було визначено основні напрями щодо імплементації практики країн в питаннях визначення передумов, напрямів, завдань, а також інструментарію їх реалізації в умовах українського регіонального простору. Запропоновано основні вектору просторового економічного співробітництва регіонів. Установлено, що сприятливість інституційного середовища формується на основі створення відповідного бізнес-оточення в питаннях ведення умов господарської діяльності, швидкості обігу капіталів та ресурсів, підвищення інвестиційної привабливості, інноваційний розвиток технологій, що забезпечує загальний регіональний розвиток, що сприяє підвищенню міжрегіональної просторової співпраці. Основним інструментом, за допомогою якого можливо сформувати таке середовище, є заходи нормативно-правового забезпечення, фінансово-економічного, організаційного характеру, що в загальному вигляді сприяє створенню умов для загального підвищення соціально-економічного розвитку регіонів. Доведено, що використання потенціалу території має суттєвий вплив на розвиток окремих галузей економіки кожного регіону, оскільки в залежності від спеціалізації регіону, умов інфраструктурного забезпечення його розвитку, акцент в заходах щодо посилення просторового співробітництва необхідно робити саме за цими напрямами, що дозволило виокремити відповідне методичне забезпечення просторової співпраці. Відповідні проведені дослідження розвитку регіональних економічних систем з точки зору рівнів впливу та трансформації дозволили виокремити відповідні класифікаційні ознаки просторового економічного співробітництва регіонів, які включають просторовий розвиток на основі формування відповідного інституційного забезпечення, яке сприяє забезпеченню функціонування регіонів з урахуванням відповідних видів економічної діяльності, які виступають своєрідними «полюсами росту», які сприяють стимулюванню окремих територій та галузей, з урахуванням впливу децентралізації влади; врахування потенціалу регіонів, який обумовлений їх історично-географічними умовами, відповідною ресурсною базою, потенціалом трудових ресурсів. Обґрунтовано, що ефективне просторово економічне співробітництво регіонів формується під впливом інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів, яке забезпечує стимулювання розвитку пріоритетних видів економічної діяльності. На основі проведеного аналізу підходів до оцінки регіонального розвитку розроблено науковий підхід до визначення стану потенціалу просторового економічного співробітництва регіонів. Визначено відмінності між регіональним розвитком на основі оцінки їх існуючого потенціалу, та проведеної відповідної типології регіональної приналежності, в залежності від регіональної ресурсної бази. Удосконалено методичне забезпечення комплексної оцінки існуючого потенціалу регіонів, яке ґрунтується на визначенні стану окремих видів потенціалу з урахуванням регіональних особливостей та на основі такого визначення формування сукупного потенціалу регіонів. За результатами систематизації відповідного інформаційно-аналітичного забезпечення за відповідною структурою видів потенціалу, які забезпечують ефективне просторове економічне співробітництво. Запропоновано систематику потенціалу забезпечення просторового економічного співробітництва, який містить сукупність фінансовоекономічних, інституційних, організаційних заходів цілеспрямованої дії суб’єктів управління щодо впливу на економічний розвиток регіонів, який сприятиме розвитку просторової співпраці. Реалізація цих заходів здійснюється через взаємодію суб’єктів впливу на потенціал забезпечення просторового економічного співробітництва, об’єкту управління, виокремлення відповідних критеріїв та факторів впливу, збалансування методів та ресурсів з метою забезпечення відповідної стійкості. На підставі розробленої структурно-логічної моделі визначено, що внутрішні взаємодії між видами потенціалів направлені на пошук рівноваги в розподілі інвестицій між секторами економіки та регіонами, що сприяє їх просторовій співпраці Теоретично обґрунтовано нові ознаки класифікації типів регіонального розвитку в залежності від складових, було виокремлено регіони, які мають рівень економічного розвитку (ВР) та темпи зростання (ВТ) є вищими ніж середній показник по країні; регіони, які мають високий рівень економічного розвитку (ВР) та темпи зростання нижчими ніж середні по країні (НТ); регіони, які мають рівень економічного розвитку, який нижчий ніж середній показник по країні (НТ) та темпи високі темпи економічного зростанні (ВТ); регіони, які мають показники економічного зростання (НР) та темпи зростання ножичним, ніж середній показники по країні (НТ). Обґрунтовано, що існуючий потенціал регіональних економічних систем формується, розвивається та використовується не як адитивна система, а шляхом забезпечення синергетичної взаємодії його складових. В цьому контексті процес просторового економічного співробітництва має розглядатися як довга хвиля створення валового регіонального продукту, де нерівновагу формують як еволюційні зміни, так і радикальні трансформації в економіці й суспільстві. Сформована в межах методологічного забезпечення система принципів ефективної регіональної взаємодії дає можливість виокремити загальноекономічні принципи, які спрямовані на виділення певних економічних процесів, та специфічні, які сприяють забезпеченню просторового економічного співробітництва регіонів. Дотримання вищенаведених груп принципів забезпечить формування та розвиток міжрегіональних зв’язків, а також сприятиме поглибленню методологічних засад відповідного організаційного забезпечення просторового економічного співробітництва Ґрунтуючись на теоріях та парадигмах просторової співпраці регіонів розкрито систему цілей, принципів, методичного інструментарію ефективного просторового економічного співробітництва. Запропоновано побудову системи дослідження потенціалу забезпечення просторового економічного співробітництва включає теорії систем; суспільних благ, регіонального економічного зростання і розвитку; інституційний, системний, просторовий та поведінковий підходи регіональної економіки; суспільно-економічну концепцію просторового потенціалу; теорію управління. У роботі методологія розглядається через призму інституційного, системного, просторового та поведінкового уявлень про потенціал забезпечення просторового співробітництва, який передбачає визначення умов і передумов для якісних і кількісних поступальних змін на регіональному рівні. На основі узагальнення та налізу існуючого методичного забезпечення щодо оцінювання соціально-економічного регіонального розвитку, сприяло удосконаленню методичного забезпечення на основі взаємоузгодженості відповідних складових просторового економічного співробітництва регіонів, яке передбачає, що основним результуючим показником соціально-економічного розвитку регіонів виступає показник валового регіонального продукту. На основі проведеного економіко-математичного моделювання процесів просторового співробітництва регіонів, було виокремлено відповідні фактори, які впливають на цей процес, з урахуванням їх сили впливу. На основі економіко-математичних моделей визначено вплив факторів на формування інтегральних оцінок розвитку складових потенціалу просторового економічного співробітництва. Побудовано регресійні моделі, які відображують залежність інтегрального показника розвитку кожної складової від нормованих значень локальних показників. Нормовані значення знаходилися як відношення відповідних показників по регіонах до їх середніх рівнів по Україні. Усі побудовані моделі мають високу точність апроксимації, про що свідчать отримані значення коефіцієнтів множинної кореляції. Визначено приналежність регіонів України до певних кластерів, утворених в залежності від рівня потенціалу, що дало змогу встановити відповідність позиції регіону, яка визначена за результатами дискримінантного аналізу, цілям стратегії його розвитку. Розроблено науково-методичний підхід до моделювання процесів просторової співпраці регіонів на основі застосування методів імітаційного та когнітивного моделювання процесів з урахуванням факторів впливу на результуючий показник, до дозволило означити сильні та слабкі сторони в регіональному розвитку, з урахуванням впливу негативних факторів, та за допомогою відповідного організаційно-економічного забезпечення, впливати на ці фактори. При розробці когнітивного моделювання було сформовано відповідні ографи перетину факторів впливу на ті чи інші складові потенціалу розвитку регіонів, що дало змогу змоделювати розвиток процесів просторового економічного співробітництва у просторі та часі. Моделювання відповідних процесів було здійснено за допомогою програмного продукту MATLAB з використанням пакета розширення Fuzzy Logic Toolbox. Застосування відповідного методичного підходу дозволило на основі значної кількості інформаційно-аналітичного забезпечення визначити множину факторів впливу, з урахуванням їх значущості, що дозволило сформувати відповідні управлінські рішення в питаннях формування організаційного забезпечення просторового економічного співробітництва регіонів. Розроблено методичний підхід щодо прогнозування регіонального розвитку з урахуванням їх просторової співпраці на основі визначення факторів можливостей і обмежень соціально-економічного розвитку за допомогою методу експоненціального згладжування, який враховує цінність вихідної інформації та визначення меж стратегічного розвит у. На основі виокремлення відповідних хабів, було промодельоване основні сценарії просторового співробітництва регіонів на основі виокремлення базового, оптимістичного та песимістичного сценарію. На основі відповідних сценаріїв регіонального розвитку, було виокремлено пріоритетні завдання, які забезпечують просторову економічну співпрацю регіонів, та включає чотири підсистеми: інформаційноаналітичну, підсистему визначення взаємозв'язку, підсистему моделювання та підсистему вимірювання. Підсистема формування на основі інформаційно-аналітичного забезпечення щодо визначення регіональних груп із загальними характеристиками та базується на оцінці регіонального потенціалу та можливості його використання в просторовому розвитку. Розроблено заходи просторового регіонального розвитку, які сприяють адаптації до зовнішнього конкурентного середовища регіональних економічних систем. У зв'язку з цим регіональні стратегії та програми розвитку повинні враховувати складові, які сприяють регіональному розвитку та забезпечити їх взаємодію (державний та приватний сектори економіки, внутрішні та зовнішні фактори та ресурси для регіонального розвитку); національний та регіональний розвиток. Отримані результати дозволили розробити комплекс заходів щодо прискорення просторового економічного співробітництва регіонів на основі формування та розвитку відповідних регіональних хабів, які за сприянням регіональних та державних органів влади спроможні підвищити загальний соціально-економічний розвиток регіонів та національної економіки в цілому.