Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Стеченко, К. Л.![]() |
|
dc.contributor.author | Кочина, О. С.![]() |
|
dc.date.accessioned | 2022-01-26T09:04:36Z | |
dc.date.available | 2022-01-26T09:04:36Z | |
dc.date.issued | 2020 | |
dc.identifier.uri | http://ir.stu.cn.ua/123456789/25226 | |
dc.description | Стеченко, К. Л., Кочина О.С. Правова природа реституції / К. Л. Стеченко, О. С. Кочина // Порівняльно-аналітичне право, 2020. - № 4. - С. 253-258. | en_US |
dc.description.abstract | Стаття присвячена дослідженню такого відомого правового явища, як реституція, яке було відоме ще з часів Стародавнього Риму. Встановлено, що чинне цивільне законодавство України не використовує дане поняття, проте розкриває її суть в ст. 216 Цивільного кодексу України. Вчені-цивілісти по-різному розкривають сутність поняття «реституція». На основі проаналізованих визначень, авторами запропоноване наступне визначення реституції – це самостійний спосіб захисту права власності у результаті визнання правочину недійсним, на підставах передбачених ст. 215 ЦК України, суттю якого є повне відновлення первісного стану кожної із сторін договору шляхом повернення ними усього отриманого за цим правочином, а в разі неможливості це зробити – реального відшкодування його вартості. Найбільш дискусійним в цивілістичній літературі є питання правової природи реституції. В статті були виділені чотири основі погляди науковців на зазначене питання. Перший підхід полягає в тому, що реституція має зобов’язальний характер, тобто зобов’язання виконати вимогу про повернення отриманого за недійсним правочином є безумовним та виконується в межах реалізації чітко визначених законом охоронних заходів. За другою точкою зору реституція має майновий характер, пояснюється це спрямованістю реституції на повернення речі, яка перебувала у володінні. Третя група науковців визначає реституцію як можливість безпідставного збагачення, тобто випадки виконання зобов’язання за помилкового припущення про його дійсність відносять до відносин зі збагачення без законної підстави. І четверта позиція полягає в тому, що реституція має подвійну природу: якщо вилучається індивідуально-визначена річ на підставі віндикаційного позову, то реституція є різновидом віндикації, а якщо ж вилучаються речі, визначені родовими ознаками, то слід говорити про безпідставне збагачення. В результаті проведеного дослідження автори приходять до думки, що реституцію слід розглядати як зобов’язальне правовідношення по поверненню сторін недійсного правочину в початкове положення. | en_US |
dc.language.iso | uk | en_US |
dc.publisher | Ужгород | en_US |
dc.relation.ispartofseries | ;№ 4 | |
dc.subject | реституція | en_US |
dc.subject | віндикація | en_US |
dc.subject | недійсний правочин | en_US |
dc.subject | повернення у попереднє становище | en_US |
dc.subject | захист права власності | en_US |
dc.title | Правова природа реституції | en_US |
dc.type | Article | en_US |