Критика суспільно-політичних та соціальних порядків, феодального права і судочинства в працях Г. Сковороди

Abstract

Емпіричну основу дослідження склали твори, написані самим Григорієм Сковородою, зокрема, байка «Бджола і шершень», вірш «Про свободу», діалог «Розмова, звана Алфавіт, чи абетка світу», збірка «Сад божественних пісень». Автори зазначають, що Григорій Сковорода засуджував і критикував кріпосну систему, феодальне суспільство, соціальну нерівність, гонитву за наживою, а також тогочасне судочинство, де правий був той, хто багатший. Він не визнавав такі форми державного устрою, як монархія і тиранія, натомість обґрунтовував ідею «горньої республіки». У статті визначено основні риси такої держави, наголошено, що вона з погляду сьогодення є дещо утопічною, а також висвітлено принцип «сродної» праці, яку Григорій Сковорода визначав найголовнішою засадою республіканського устрою та розвитку суспільства. Людина повинна займатися у своєму житті тією діяльністю, що відповідає її покликанню та природним нахилам, отже, саме тоді вона буде щасливою і корисною суспільству. На думку авторів, такий принцип надзвичайно актуальний і нині, адже «споріднена» праця – це і є ключ до успіху та щастя, тому вони вважають за доцільне впроваджувати такі ідеї у сучасну систему освіти і виховання. Також у статті здійснено порівняння «горньої республіки» Григорія Сковороди та «Міста Сонця» Томмазо Кампанелли. Обидва філософи є авторами схожих соціально-політичних теорій, вони створили на сторінках своїх творів образи утопічних держав.