Організаційно-економічний механізм розвитку сфери охорони здоров’я в Україні

Abstract

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення функціонування організаційно-економічного механізму розвитку сфери охорони здоров’я в Україні. У дисертації поглиблено теоретичні положення функціонування сфери охорони здоров’я, у частині уточнення сутності такої сфери. Запропоновано її зміст розглядати як систему заходів та дій соціального характеру, метою яких є збереження та відновлення здоров’я громадян, а також профілактика захворювань в довгостроковій перспективі за рахунок надання своєчасних та якісних медичних послуг. Також досліджено особливості еволюційного розвитку сфери охорони здоров’я в Україні. Це дало можливість доповнити існуючі підходи до конкретизації етапів такого розвитку наступними: заснування Національної служби охорони здоров’я, трансформація організаційно-економічного механізму розвитку сфери охорони здоров’я, який пов'язаний з підвищенням соціальної відповідальності як бізнесу, так і громадян, та майбутнім впровадженням медичного страхуванням. У роботі поглиблено понятійний апарат теорії державного регулювання економіки у частині уточнення змісту категорії «організаційно-економічний механізм розвитку сфери охорони здоров’я». Зокрема такий механізм запропоновано розглядати як сукупність взаємопов’язаних принципів, функцій, методів та інструментів, за допомогою яких формуються оптимальні умови для використання наявних х ресурсів у держави та громадян з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку сфери охорони здоров’я на інноваційних засадах з урахуванням довгострокових перспектив. Також головними завданнями функціонування зазначеного механізму визначено наступні: створення системи гарантій для населення; впровадження інноваційного фінансового інструментарію забезпечення функціонування сфери охорони здоров’я; оптимізація ресурсів медичної сфери; створення вільного ринку надання медичних послуг з метою підвищення конкурентоспроможності медичних закладів різної форми власності; запровадження прозорих процедур надання медичних послуг; формування культури здорового способу життя. Поглиблено теоретико-методичні положення функціонування організаційно-економічного механізму розвитку сфери охорони здоров’я в частині обґрунтування його мети, функцій, принципів, методів та відповідного інструментарію, що сприятиме підвищенню ефективності роботи сфери охорони здоров’я та забезпечить досягнення головної її мети – надання доступних медичних послуг високої якості незалежно від фінансових можливостей пацієнтів та соціально-економічного становища держави. Обґрунтовано базові методологічні положення, на яких відбувається формування відносин суспільства та держави у сфері охорони здоров’я. Визначено, що такі положення у сучасних реаліях повинні базуватися на: активізації профілактичної політики щодо базових захворювань громадян; проведенні вчасних компаній щеплень; високій соціальній відповідальності окремого громадянина; орієнтації на збереження здоров’я людини; вдосконаленні інституту сім’ї, охорона материнства, батьківства й дитинства. У дисертації визначено, що для реалізації окресленого стратегічними орієнтирами розвитку сфери охорони здоров’я мають стати якість і доступність медичних послуг, використання сучасних технологій у сфері медичного обслуговування, державна підтримка розвитку науково-технічного прогресу в медичній сфері, збереження та розвиток потенціалу закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності. У дисертації поглиблено науково-концептуальні положення функціонування сфери охорони здоров’я, що реалізовано через детальний розгляд адаптаційного механізму її розвитку з визначенням змісту такого механізму, його мети, методів, функцій та принципів, що дало можливість обґрунтувати сучасні напрямки подальшого розвитку зазначеної сфери з урахуванням об’єктивних причин необхідності здійснення її ендогенної адаптації (врахування внутрішніх детермінантів функціонування системи медичних закладів) та екзогенної адаптації (оцінка та врахування особливостей сформованого зовнішнього середовища, в якому розвиваються медичні установи). На основі детального аналізу сучасних тенденцій розвитку сфери охорони в Україні було ідентифіковано сукупність системних проблем у функціонуванні організаційно-економічного механізму розвитку сфери охорони здоров’я. Це було здійснено на основі застосування методики SWOT-аналізу і дало можливість конкретизувати потенційні можливості розбудови зазначеної сфери та сформулювати прикладні положення забезпечення їх використання у подальшому. З урахуванням результати дослідження основних перешкод, які сьогодні існують у розвитку сфери охорони здоров’я та її організаційно-економічного механізму, у дисертації обґрунтовано стратегічні детермінанти розбудови такої сфери в Україні, які були виокремлені на основі результатів економіко-математичного моделювання впливу макроекономічних та сегментних факторів на функціонування медичних установ і розподілені у дві групи: економічні детермінанти розбудови зазначеної сфери та організаційні заходи забезпечення ефективності її функціонування в стохастичному екзогенному просторі функціонування національної економіки.