Abstract:
Регулювання аудиту в Україні вже тривалий час є предметом дискусії між різними групами стейкхолдерів, що обумовлено посиленням тиску з боку Міністерства фінансів України та прямою загрозою незалежності професії через підміну регулятора, звинуваченнями у неякісній сертифікації та «слабкості» ринку, зростанням вартості послуг та поступовою концентрацією ринку.
Втім, такі проблеми є типовими не тільки для країн з ринками, що розвиваються, а для найбільш розвинених країн. Було проведено порівняльний аналіз впливу регуляторів ринку аудиторських послуг в Україні та Великобританії із застосуванням концепції balanced scorecard для регулятора на основі даних щорічних звітів палат аудиторів протягом 2010–2014 років. Як критерії для порівняння були використані базові індикатори (індекс концентрації ринку; загальна кількість учасників ринку; середній відсоток перевірених регуляторами аудиторських фірм/аудиторів; середній рівень успішного складання сертифікаційних іспитів) та специфічні показники для кожного з ринків (дані щодо кількості скарг, переглядів думки, структура ринку в розрізі професійних об’єднань).
Встановлено, що за базовими критеріями ринки аудиторських послуг в Україні та Великобританії мають схожі тенденції: поступова концентрація ринку за рахунок Великої четвірки та мереж аудиторів другого ешелону; скорочення кількості аудиторських фірм; поступове зниження відсотка успішно складених іспитів та кількості перевірок з боку регуляторів.
Оцінювання результатів за специфічними критеріями засвідчило певне відставання України в інформаційному (статистичному) забезпеченні регулятора. Зокрема, наявна форма №1-аудит не дозволяє ідентифікувати аудиторів за участю у професійних об’єднаннях, оцінювати масштаб переглядів думки провідними аудиторськими мережами та успішність роботи зі скаргами. Саме в цьому напрямі, на нашу думку, і слід спрямувати поточну роботу з удосконалення аудиторського ринку в Україні.
