Abstract:
У статті аналізується тлумачення історії в українській філософсько-освітній думці XVII–XIX ст. з урахуванням тенденцій класичної парадигми європейської культури. Автор вважає, що вітчизняна філософсько-освітня думка класичної доби Модерну в цілому не відрізнялася від західноєвропейських підходів, проте мала свої особливості. Специфіка тлумачення історії в Україні класичної доби, на думку автора, полягає в урахуванні хаотично-безладних процесів і подій, в той час як у західноєвропейській філософській думці вагому роль відігравали механіко-прогресистський та циклічний підходи.
