Насильство як соціальний феномен: соціально-психологічні причини та етико-моральні засади протидії

Abstract

Презентується теоретичний огляд феномену насильства, який актуально постає в сучасному світі у різних сферах життєдіяльності окремої особистості і на рівні функціонування всього людства. Наголошується, що детермінанти насильства лежать як у соціальній, так і в індивідуальній площині. Акцентовано сучасні тенденції трансформації соціального життя: глобалізацію, суспільну атомізацію, фрагментацію, дегуманізацію. Обґрунтовано причини зростання напруженості в соціальному середовищі, які проявляються у феномені нескінченності зростаючих бажань новочасної людини (плеонексія) та її здатності не реагувати на те, що відбувається у світі, або реагувати так, немовби її це не стосується (адіафоризація). Зауважено, що предметом соціально-психологічного аналізу в науковому дискурсі є найбільш поширені прояви насильства в суспільстві, зокрема феномен організаційної девіантності, насильство в сім’ї, агресивна поведінка як наслідок споглядання насильства в медіапросторі. Обстоюється думка, що неодмінною умовою запобігання насильству у всіх його видах і формах як на рівні суспільства і державних інститутів, так і на рівні індивідуальної свідомості є етика і практика ненасильства, спрямовані на “новий” гуманізм, що спирається на свободу особистості та ненасильницький активізм.