Структурна модернізація регіональної економіки та детермінанти прискорення цих процесів через капіталізацію інтелектуального потенціалу

Abstract

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо структурної модернізації регіональної економіки, обґрунтування методологічних засад та практичних рекомендацій щодо прискорення цих процесів через капіталізацію інтелектуального потенціалу. Узагальнення теоретичних підходів до трактування окремих понять й категорій розвитку продуктивних сил і регіональної економіки дало можливість поглибити понятійно-категоріальний апарат через уточнення сутності понять: «структура економічної системи» – сукупність елементів та взаємозв’язків між ними, що визначають пропорційність їх розподілу та ролі, формують властивості та закономірності функціонування, встановлюють співвідношення щодо розміщення і динамічності розвитку як окремих елементів так і їх сукупності; «структура регіону» – композиційна будова елементів економічної системи і утворених у ній конструкцій (нових стійких елементів), пов’язаних просторово-часовими і ресурсними обмеженнями, сформована взаємозв’язками між елементами та зовнішнім стійким впливом, що характеризується протентропійністю, збалансованістю й результативністю; «структурні зрушення регіональної економічної системи» – як стохастичний, цілеспрямований, незворотній потік якісних змін в регіональній економічній системі, спровокований з однієї сторони потребами розширення або видозміни (прогресу, еволюції чи модернізації) системи, а отже і перебудови її структури, яка б відображала зв’язки, узгодженість, результативність та кругообіг новоутворених елементів; з іншої – появою нових технологій та тенденцій (нарощення якісних відмінностей від зовнішнього середовища, зростання інтенсивності, спрямованості зовнішнього впливу на регіональну економічну систему); «структурна трансформація регіональних економічних систем» – динамічний якісний процес перетворення архітектоніки структури системи, що призводить до узгодження накопичених змін та адаптує систему до сформованого напрямку структурних зрушень у взаємозв’язках і балансі складових регіональної економіки; при цьому, визначаються тенденції впливу і результати: позитивний вплив формує умови реформування структури та подальшої її модернізації, негативний – викликає деформації і потребує перегляду підходів до управління спрямованістю структурних зрушень; «інтелектуалізація регіональної економічної системи» – процес модернізації економічної структури у напрямах розширення інноваційності, накопичення інноваційно-інвестиційного потенціалу, формування унікальних територіальних конкурентних переваг для залучення людини у створення цінностей і здійснення трудової діяльності в регіоні, застосування результатів структурних зрушень в системах вищого рівня управління для впровадження у регіонах інтелектуальних досягнень глобалізації, що дозволить сформувати стійку, адаптивну систему регіону з ознаками знаннієвої економіки; «інтелектуальні ресурси регіонів» – сукупність інформації, індивідуальних (або ж групових) знань, умінь та навичок населення регіонів, а також історично сформовані в її межах інститути генерації, сприйняття та реалізації нових знань, умінь та навичок, які за умов їх оптимального поєднання забезпечують їх розширений соціально-економічний розвиток. Дослідження регіональної економічної системи з точки зору рівнів впливу і трансформації дозволили виокремити класифікаційні ознаки структури економіки регіонів, що включають: мегарівень: формування структури зовнішнього впливу глобалізаційних процесів, наявність представництв міжнародних інституцій та організацію на території регіону; макрорівень: форма структури, утворена державним укладом, національним розподілом видів економічної діяльності, зовнішньою національною структурною та регіональною політикою, процесами стимулювання окремих територій чи галузей; мезорівнень: галузева та територіально-просторова структура всередині регіону, внутрішні потоки ресурсів і капіталу, культурні й географічні властивості, історично сформована структура господарювання в регіоні; мікрорівень: розглядаються структури за власністю, формами малого бізнесу, соціальних запитів й інтересів споживачів, структурою зайнятості, витрат і доходів населення регіонів. Обґрунтовано, що сучасним структуроутворюючим впливом на регіональну економічну систему є зростання частки і ролі високотехнологічних елементів, пов’язаних із розвитком інформаційно-цифрових технологій, зростанням значення унікальності територіальних цінностей та культурною ідентифікацією населення, а також інтелектуалізацією й підвищенням ролі у формуванні капіталу знаннієвої економіки. Використання результатного підходу дало можливість запропонувати інтерпретацію просторового уявлення результуючої структуризації регіональної економічної системи у її ідеалізованій формі через візуалізацію додекаедра, який побудовано з дванадцяти рівносторонніх п’ятикутників, що характеризується рівністю елементів та зв’язків та дає можливість відобразити роль кожного елемента у результатах економічної діяльності регіону. Ідеалізовано, що мала зірчаста форма може відповідати ресурсному забезпеченню регіону; 5-гранна велика – накопиченому потенціалу регіону; 3-гранна велика зірка – сформованому капіталу. Із урахуванням того, що управління регіону відображає: управління ресурсами, потенціалом та капіталом, форма будь-якого дванадцятигранника дозволяє описати одну сторону як приймаючу (ресурсний рівень), протилежна сторона – це вершина результативності управління; внутрішня площина (обмежена десятикутником) - відображає масштабність потенціалу та його можливості інтелектуалізації для капіталізації активів регіону. Дослідження періодізації розвитку наукових досліджень структурних зрушень у регіональній економіці в контексті світового цивілізаційного розвитку дозволило виокремити композицію інтелектуалізації економічної системи регіонів, що включає періоди: формування, становлення та стійкого розвитку. На основі деталізації детермінант впливу на розвиток регіональної економіки, виокремлення чинників структурних зрушень у регіональній економічній системі, закономірностях прискорення модернізації сформульовано концептуальні засади модернізації регіональної економіки за використанням інтелектуально-цифрової парадигмі, що засновані на прискоренні інтелектуалізації та стратегічності застосування інтелекту як нового фактору виробництва та базуються на безперервності інноваційногопошуку й інтелектуальної активності людини, нарощуванні темпів інноваційності технологій, поширенні інформаційних потоків та дифузії знань, об’єктності інтелекту у відносинах власності та процесах створення доходів. Відповідно до інтелектуально-цифрової парадигми модернізація здійснюється на засадах інтелектуалізації в умовах цифровізації та віртуалізації економічних відносин, зростання ролі і вартості інтелектуального капіталу та динамічності накопичення знань й інформації, а інтелект є новим засобом виробництва. Дослідження генези та багатоаспектності накопичених знань і досвіду регулювання розвитку економіки регіонів дало можливість сформувати базові теоретико-методологічні засади структурної модернізації регіональної економіки через капіталізацію інтелектуального потенціалу, що базуються на парадигмальних характеристиках процесу модернізації на засадах інтелектуалізації. Ґрунтуючись на теоріях та парадигмах модернізації регіональної економіки розкрито систему цілей, принципів, методичного інструментарію прискорення модернізації регіонів. Запропоновано побудову системи принципів, яка передбачає групування принципів модернізації структури регіонів за: по-перше, місцем в методології дослідження (загальнонаукові принципи економічних досліджень та спеціальні принципи, що поділяються на принципи структуризації, модернізації та інтелектуалізації регіону), функцією мотивації до модернізації регіонів (консервативні, стимулюючі, прогресивні принципи) та рівнями регулювання структурних зрушень регіонів (принципи мега-, макро-, мезо- та мікрорівня). На основі виокремлення досвіду європейських країн щодо модернізації регіональної економіки обґрунтовано напрями імплементації практики країн Європейського Союзу з точки зору визначення передумов, напрямів, завдань, а також інструментарію їх реалізації в умовах української регіональної політики. Запропоновано вектори структурних зрушень та інноваційного розвитку. Проведення аналізу існуючих методичних підходів щодо оцінювання структурних зрушень в економіці регіонів дало можливість удосконалити методичний підхід щодо обґрунтування взаємоузгодженості структурних перетворень з рівнем інтелектуалізації регіонального простору та передбачає, що результативною ознакою виявлення ефективності структурних зрушень в економіці регіонів виступає валовий регіональний продукт. У результаті проведеного економіко-математичного моделювання виокремлено фактори, які мають найбільш суттєвий вплив на структурні зміни в регіональному розвитку. Виокремлено функції інтелектуальних ресурсів у процесі модернізації регіональної економіки як специфічного продукту людської діяльності, до яких відносяться: формування інформаційного середовища; створення та використання бази знань; забезпечення зростання освітнього рівня населення; генерація нових знань; удосконалення інституційного середовища; сприяння світоглядному розвитку суспільства; покращення вертикальних та горизонтальних комунікацій; забезпечення сталого розвитку; посилення захисту прав власності. На їх основі виокремлено п’ять основних функціональних компонент, що виконують інтелектуальні ресурси в системі регіонального розвитку, а саме: наукова, освітня, управлінська, ринкова та суспільно-поселенська компонента. Розроблено методичний підхід до прогнозування розвитку регіональної соціально-економічної системи, що будується на прогнозі можливостей і обмежень соціально-економічного розвитку за допомогою методу експоненціального згладжування, що враховує цінність вихідної інформації та визначення меж стратегічного розвитку регіональних економічних систем. На основі визначення структурних зрушень в економіці регіонів було проведено моделювання прогнозу за видами економічної діяльності на період до 2023 р. Та отримано такі результати за: песимістичним та оптимістичним прогнозними сценаріями. Виокремлено пріоритетні завдання модернізації із урахуванням інноваційного характеру та цілей реалізації інтелектуально-цільової парадигми в процесах регулювання структурних зрушень регіональної економіки, до яких віднесено: збереження темпів адаптації до інноваційного розвитку інформаційних комунікацій; формування інтелектуального капіталу та нарощування обсягів його капіталізації; формалізація стратегічних імперативів розвитку інноваційного потенціалу; формування інтелекту як фактору виробництва; нарощування рівня і темпів інтелектуалізації. Обґрунтовано, що зв’язуючим чинником між освітньою, науковою та підприємницькою сферою повинен стати саме регіон, чому сприяє передача частини функцій державного управління на регіональний та місцевий рівень внаслідок процесів децентралізації. Розроблено матрицю стратегічного планування за використанням реалістичних сценаріїв структурних зрушень в економіці регіонів, що передбачає групування стратегій у двовимірній системі координат: по-перше, низький, середній та високий рівні конкурентоспроможності регіональної економіки: по-друге, невисокий, середній, високий рівень активності процесів інтелектуалізації регіонів. Кожен із визначених реалістичних сценаріїв має свою специфіку та ризики, що дозволить регіонам із різною ресурсною базою та рівнями розвитку обрати свій сценарій структурних зрушень та визначити можливі траєкторії руху до моменту впровадження найбільш ефективних їх видів при стратегічному плануванні модернізації економіки регіонів. Виокремлення впливу глобальних чинників та умов функціонування інституціонального середовища розвитку регіональних господарських систем зумовило визначення критеріїв стратегічного планування щодо сценаріїв структурної модернізації економіки регіонів, а саме: стратегічна спрямованість; взаємовигідні та партнерські відносини; широке коло включеності до процесів інтелектуалізації; готовність; формалізованість; наявність зацікавлених сторін; керованість; когерентність; наявність ефективної інформаційно-комунікаційної системи; наявність системи самоконтролю. Запропоновано методичний підхід щодо оцінювання впливу інтелектуальних ресурсів на структурні зрушення в економіці регіонів, що розкривається шляхом адаптації математичного інструментарію оцінювання результуючої моделі додекаедрного простору. Додекаедри будуються для системи впливу інтелектуалізації ресурсів, а також для: блок-підсистеми впливу ресурсних чинників інтелектуалізації економіки регіонів на інтегральний фактор; блок-підсистеми впливу капіталізації чинників інтелектуального потенціалу на інтегральний фактор; блок-підсистеми чинників впливу потенціалу на інтегральний фактор.