Емоційний інтелект як чинник стресостійкості майбутніх соціальних працівників

Abstract

У кваліфікаційній роботі теоретично обґрунтувано та емпірично досліджено феномен емоційного інтелекту як чинник формування стресостійкості майбутніх соціальних працівників. В межах проведеного дослідження розглянуто поняття інтелекту та емоційного інтелекту, проаналізовано структуру, форми прояву та функції емоційного інтелекту особистості, визначено, що суттєве значення для всіх складових психічної діяльності людини, які формують стресостійкість вирішальну роль грає гармонійно розвинутий емоційний інтелект та запропоновано шляхи формування стресостійкості як професійно важливої якості майбутніх соціальних працівників шляхом розвитку емоційного інтелекту. Емпіричне дослідження емоційного інтелекту як чинника стресостійкості особистості показало, що більшість майбутніх соціальних працівників мають високий та середній рівень емоційного інтелекту. Але потребує підвищеної уваги той факт, що найнижчі показники по шкалах емоційного інтелекту проявляються в сфері управління емоціями, а саме гармонійний розвиток всіх складових емоційного інтелекту (відповідно до теоретичної моделі) є основою для формування стресостійкості. На основі отриманих результатів, практична частина присвячена методам розвитку навичок управління емоціями і гармонізації рівня розвитку всіх елементів емоційного інтелекту, що забезпечить ефективну професійну діяльність і стресостійкість майбутніх соціальних працівників.