Об’єкти природно-заповідного фонду: проблемні аспекти визначення й класифікації

Abstract

Стаття присвячена дослідженню нормативно-правового закріплення поняття та класифікації об’єктів природно-заповідного фонду. Розширення територій та кількості об’єктів природно-заповідного фонду ставить перед науковцями-правниками такі завдання, як удосконалення правового статусу об’єктів природно-заповідного фонду, дослідження підстав і порядку створення нових об’єктів природно-заповідного фонду, співвідношення нормативних дефініцій суміжних понять, які застосовуються у сфері правового регулювання використання природно-заповідного фонду. Вищезазначені питання наразі є важливими та актуальними. У статті обґрунтовується доцільність розмежування суміжних понять «об’єкт природно-заповідного фонду», «територія природно-заповідного фонду», «землі природно-заповідного фонду». Територія природно-заповідного фонду – це простір, на якому поширені певні явища. Термін «землі природно-заповідного фонду» є синонімом терміна «території природно-заповідного фонду» виключно за умови розуміння землі як територіального базису. Термін «об’єкт природно-заповідного фонду» є найбільш вдалим для вживання в екологічному законодавстві, оскільки він поєднує в собі вказівку як на безпосередній об’єкт природи, так і на територію (земельну ділянку), на якій він розташований. Авторки наголошують на необхідності внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» у частині нормативного закріплення поняття «об’єкт природно-заповідного фонду». Пропонується така редакція: «<…>природний комплекс, місця оселення й зростання цінних видів тваринного і рослинного світу та інші природні компоненти й елементи з особливим природоохоронним, оздоровчим, рекреаційним, науковим та естетичним значенням». Така дефініція виступатиме запорукою однозначного застосування терміна «об’єкт природно-заповідного фонду». З урахуванням наукових доктрин щодо класифікації об’єктів природно-заповідного фонду наводиться власне бачення їх класифікації за такими критеріями, як форма власності, цільове використання, порядок створення й оголошення, ступінь забезпечення особливого правового режиму. За результатами проведеного дослідження у статті сформульовані висновки, які засновані на положеннях правової доктрини та аналізі чинного екологічного законодавства України у сфері правового регулювання об’єктів природно-заповідного фонду.